На фасаді Ліцею № 23 імені Романа Гурика та Івано-Франківського вищого професійного училища № 21 встановили анотаційні дошки двом полеглим Героям в російсько-українській війні: Віктору Ковачу та Андрію Савчину. 

Віктор Ковач брав участі в обороні Донецького аеропорту у складі 93-ї ОМБр Холодний Яр у 2014-2015 роках. У 2022 році став на захист України у складі 109-го окремого гірсько-штурмового батальону 10-ї гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Загинув 6 листопада 2022 року при виконанні завдання в селі Яковлівка Бахмутського району Донецької області. Дружина Юлія Ковач, розповідає, що за життя її чоловік був світлою та неймовірно позитивною людиною. 

«Він підтримував інших, він ніколи не був сумний, навіть в найскладніших ситуаціях. В армії, на фронті, на першій лінії, на нулі, завжди він заспокоював мене і казав, що все буде добре. В нього була така суперсила залишатися позитивним. Я дуже сподіваюсь, що ми всі трішки візьмемо тієї суперсили та будем жити далі, якби тяжко це не було»,- говорить дружина загиблого Юлія Ковач. 

В окопах під Яковлівкою доля звела двох воїнів: Віктора Ковача та Олега Торконяка. Військовослужбовець з вдячністю згадує побратима, який врятував йому життя. 

“Я щиро завдячую, що стою тут перед вами. Тому що це він мене витяг пораненого з окопу. Він надав мені першу домедичну допомогу. Я йому щиро вдячний тому, що якби не він, то моє життя б залишилось в Яковлівці у Донецькій області”, - розповідає побратим загиблого Олег Торконяк. 

Другий Герой Андрій Савчин тривалий час перебував на заробітках в Чехії. Коли почалася російсько-українська війна, повернувся в Україну. На захист держави став добровольцем у квітні 2022 року. Служив у складі 65-ї окремої механізованої бригади на Запорізькому напрямку. Загинув 19 березня 2023 року під час наступу на позиції військових рф у Запорізькій області, неподалік населеного пункту Новоданилівка, Пологівського району. 

«Він приїхав з-за кордону і пішов добровольцем. Воював цілий рік майже, зник безвісти 19 травня 2023 року. Не дожив до свого дня народження один місяць. Якраз в ці дні я була в нього у Запоріжжі. Це був останній раз коли я торкалась до нього живого», - розповідає дружина загиблого Надія Савчин. 

Одногрупник полеглого Андрія Савчина Ігор Угриновський згадує слова товариша про Україну, яка була для нього найважливішою цінністю. Ці слова, наповнені патріотизмом і відданістю, стали для Ігоря символом справжнього чоловіка та захисника. 

«Його слова визначають його, як справжнього патріота, але основне, як чоловіка і захисника цієї держави. Його слова вріжуться колючкою мені в пам’ять на довгі роки. Він сказав:«я погляну в бік України - серце мліє». Я не маю більше до цих слів,  що додати, жоден мудрець напевно не скаже точніше і правильніше»,- каже одногрупник загиблого Ігор Угриновський. 

Мер Івано-Франківська наголосив на важливості збереження пам’яті про загиблих захисників міста. Зокрема, запевнив, що пам’ять про кожного з них буде вшанована. 

«Ми продовжуємо шанувати пам’ять наших героїв. Як на 23 школі, так і на училищі нашому. На жаль, понад 600 хлопців загинули на війні з нашої Івано-Франківської громади. Ми докладемо зусиль щоби зберегти пам’ять всім нашим хлопцям. Для нас дуже важливо щоб ця пам’ять зберігалась», - підсумовує Руслан Марцінків.