Сьогодні в Івано-Франківську урочисто підняли Державний Прапор України. Наш Український стяг – символ боротьби за свободу Батьківщини. Він є з нашими захисниками на бойових позиціях, на броні військових та техніці. Державний стяг є з нами і в тилу. Одразу після підняття головного символу – не менш важлива подія – в Івано-Франківську відкрили комунальний заклад «Дім воїна».

«Традиційно ми піднімаємо наш синьо-жовтий прапор України. Сьогодні в Івано-Франківську ми на Вічевому Майдані піднімаємо прапор разом з рідними наших Героїв, які загинули на війні. Разом з військовослужбовцями, разом з усією громадою. Сьогодні також відкриваємо ветеранський простір до Дня Українського Прапора. Тут ветерани зможуть собі збиратися, проводити різні заняття, проводити соціальну роботу. Це надзвичайно велика подія для Івано-Франківська», - розповідає міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків. 

В «Домі воїна» кожен захисник чи рідні військових мають змогу отримати кваліфіковану допомогу спеціалістів. Тут працюють психологи, соціальні працівники, юристи. Створено всі умови, аби бійці, які повернулись з фронту чи зараз захищають Батьківщину знали, що вони важливі і знайдуть підтримку та сприяння.

«Ми відкрилися повноцінно. Можемо працювати на максимум. Ми можемо вже більше проводити групові заняття, тренінги, групові майстер-класи. Бо до цього у нас не було пристосованого приміщення, де ми б могли одночасно зібрати 20 військовослужбовців і провести груповий захід. А з сьогоднішнього дня ми вже маємо цю можливість. І можемо більш ефективно працювати», - відзначає директор КЗ «Дім воїна» Микола Крошний. 

На жаль, близько третини захисників, які повертаються з передової стикаються з посттравматичним стресовим розладом. Багатьом військовим складно адаптуватися в цивільному житті. Тому у «Домі воїна» працює психолог, який допомагає бійцям та їхнім родинам.

«Психологічна підтримка і допомога – це індивідуальна робота. Звісно ми маємо можливості тут проводити більше і групові заходи, тренінги, семінари, майстер класи, зустрічі. Запити у всіх різні. Питання до психолога різні. Підходимо до кожного клієнта і намагаємося надати підтримку. Спочатку консультування. Потім, якщо потрібно – терапія, або навіть синергія з іншими фахівцями, якщо потрібно. Все для якомога успішнішої адаптації до цивільного життя. Тому, що наша задача – це підвищення якості життя наших ветеранів», - відзначає Наталія Мельникова, заступник з питань психо-соціальної роботи КЗ «Дім воїна».

Михайло Адамович - ветеран. Служив в 4-й окремій танковій бригаді 3-му танковому батальйоні. Протягом двох років практично весь час – на бойових позиціях. Його батальйон розпочинав звільнення Харківщини, далі - Балаклея, Куп’янськ, Бахмут, Лиман. Тепер, демобілізувавшись зі служби, намагається знайти себе у цивільному житті. Каже, має на меті розпочати власну справу, а в «Домі воїна» йому дуже допомагають.  

«Цінність цього закладу є надзвичайно важлива. Я вже неодноразово звертався до цього закладу. Тут гарно допомагають. Це на даний час один із найважливіших закладів. Бо коли ти повертаєшся з війни – тобі потрібно адаптуватися, освоїтися, а це не так просто. На це потрібен час і цей заклад мені допоміг. Найперше я звертався до дівчат за допомогою і порадою. Оскільки я отримав допомогу від всеукраїнського ветеранського фонду. Заснував свою власну справу – електромобілі на прокат. Хочу співпрацювати з Домом воїна. Надавати нашим воїнам, що повертаються із війни додому автомобілі із високою знижкою, щоб вони могли провести свою відпустку комфортно. У мене була проблема адаптації. Тобто, знайти своє місце в суспільстві. Саме український ветеранський фонд і Дім воїна мені допомогли це зробити», - каже ветеран Михайло Адамович. 

Мати середовище, де військовий почувається серед своїх в тилу непросто. Тому, переконують захисники, раді ініціативі створення «Дому воїна». 

«Зараз проходжу лікування, якраз на реабілітації. Служив в силах спеціальних операцій. А далі буде видно, в залежності від того, як пролікуюсь. Насправді такі місця дуже потрібні. Дуже багато моїх знайомих, які звільняються зі Збройних сил або приходять у відпустку і хочуть побути з кимось, хто їх розуміє. Адже в мене є такі побратими, які приїжджали і казали мені, що можуть подзвонити тільки до мене, бо тільки я їх зрозумію. А коли є такий простір, куди приходиш і отримуєш допомогу, всі ніби на одній хвилі і це дуже круто насправді. Бо ще там рік тому такого не було», - каже військовий Ігор Князев.

«Я ветеран в запасі вже, списаний. Пішов у військо вже маючи інвалідність. І під час бойових інвалідність погіршилась, тому маю проблеми зі здоров’ям. Зараз проходжу реабілітацію в Івано-Франківську. Такі простори потрібні безумовно, бо це те місце, де ветерани можуть прийти, поспілкуватися між собою, налагодити якісь контакти. Бо в живій обстановці і серед людей, які тебе розуміють - це допомагає морально. На мою думку, в таких ветеранських просторах має бути адаптивний спортзал: з табличками для людей з погіршеним зором, тренери, що знають жестову мову. Все має бути організовано правильно і це безумовно потрібно», - каже ветеран Андрій Шомко.

Щодо адаптивного спортзалу – ветеран влучно запримітив. Адже, Дім воїна має на меті з часом розширювати свою діяльність. 

«Наші воїни повинні бути в центрі міста. Має бути нормальний доїзд громадським транспортом, автомобілем. Ми вибрали центральну частину міста, де було це приміщення – пам’ятка архітектури. Ми її зберегли, відремонтували. Тут будуть збиратися наші воїни, їхні родини, родини загиблих учасників бойових дій, зниклих безвісти, родини воїнів. Фактично з’явився такий ветеранський простір в громаді. Ми і далі будемо розширювати. У нас багато ще планів – це спортивний такий центр для ветеранів, це і реабілітаційний центр, і медичний центр для воїнів. Тому – це тільки перша така цеглина того, що ми вибудовуємо ветеранську політику. Але дуже добре, що вже є такий простір. Що тут є можливість воїнам зібратися, отримати консультацію, допомогу, десь поїхати, навчитися, соціалізуватися чи просто поспілкуватися. Зібратися ветеранський організаціям і в цьому залі провести якісь збори, прийняти рішення. Це надзвичайно важливо і я вітаю громаду з цією подією», - резюмує міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків. 

Цьогоріч в Івано-Франківську більшість заходів до Дня Незалежності та Дня Прапора або волонтерські, або для вшанування пам’яті полеглих захисників. Міський голова відзначає: Завершиться війна – будуть інші святкування. А зараз працюємо всі разом на нашу перемогу!