Анотаційну дошку загиблому франківцю Віталію Кушніру відкрили на фасаді коледжу ресторанного сервісу і туризму. Свого часу військовослужбовець тут навчався. Сьогодні ж біля стін навчального закладу зібралися студенти, вчителі, рідні та близькі полеглого воїна. Ще з початку війни, з 2014-го року Віталій Кушнір почав посилено вивчати військову справу. Здобував навики у військових вишколах та курсах. Ще тоді Віталій проявив себе як надійний побратим. Друзі пригадують, з ним було завжди легко і безпечно. 

«І на вишколах, і на війні він завжди був життєрадісний, веселий. Тобто не було такого, що він десь нарікав на когось чи на щось. Не жалівся ніколи. Завжди себе тримав у фізичній формі. В те, що він був активний як побратим, як боєць. Біля нього було зручно і комфортно. Віталій був прикладом для наслідування. Навіть для цих студентів. Хай дивляться, як плекати націю», - так описує загиблого Віталія Кушніра його побратим Сергій Демчук.

Із початком повномасштабної війни у перший же день відкритої окупації росії Віталій пішов до військкомату та вступив до лав ЗСУ. Став кулеметником роти вогневої підтримки 8-го батальйону славнозвісної «десятки». Дружина полеглого захисника розповідає, чоловік завжди казав, що мусить захистити їх з маленькою донечкою Софійкою. Приїхавши додому після тяжкого поранення обох рук, Віталій знову поїхав на передову, адже хотів якомога швидше наблизити перемогу.

«Ми познайомились, коли мені було 18, а загинув, коли мені було вже 28. Він був просто неймовірною людиною, дуже добрим, абсолютно всі його знають як неймовірно світлу людину, він завжди всім допомагав. Я дуже насправді ним пишаюся, пишаюся його вибором. Він ішов зі словами: «Я іду захищати нашу сім’ю, бо по-іншому я не зможу». – У нас маленька донечка – 4 роки, вона дуже сильно за ним сумує. Але мені би хотілося нести про нього світлу пам’ять, щоби всі знали, яким він був хорошим. Дуже шкода, що він не встиг виконати свої великі цілі, які ми складали, але я надіюся, що ми з дочкою зробимо», - розповідає дружина загиблого Героя Віталія Кушніра Оксана Кушнір.

Віталій Кушнір пройшов нелегкий бойовий шлях разом зі своїми побратимами. Звільняв Київ та область, Харківщину та Луганщину. Брав участь у найгарячіших боях на Бахмутському напрямку. Загинув під час виконання бойового завдання неподалік села Білогорівка Донецької області. 

«Ми далі продовжуємо вшановувати пам’ять. На жаль, кількість анотаційних дошок збільшується. Навіть сьогодні, на жаль, мали похорон у нашій громаді. Ми вшануємо пам’ять всіх наших Героїв, які жили, які мешкали в нашій громаді, які навчались у нашій громаді. Окрім того, у книгах, у заходах, у різноманітних вшануваннях, відкритих уроках, у різних заходах пам’яті – про тих, хто віддав найдорожче – своє життя. Тому пам’ятаємо. А програма «Івано-Франківськ – місто Героїв» далі діє для того, щоби вшанувати пам’ять», - зазначив Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.

До слова, на фасаді Івано-Франківського коледжу ресторанного сервісу та туризму вже розміщено 7 анотаційних дошок загиблим військовослужбовцям. Саме стільки випускників цього освітнього закладу поклали свої життя за свободу та незалежність України.